| ВІЗ |
ВІЗ 1 , воза, ч. 1. Засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів. Воли поздихали, Вози полама... |
|
| ВІЗА |
ВІЗА , и, ж. 1. Напис на документі, який засвідчує, що його перевірено офіційною особою. [Ярчук:] Треба, щоб список дістав принципіальну візу директор... |
|
| ВІЗАЖ |
ВІЗА́Ж Комплекс заходів із догляду за зовнішністю людини (догляд за обличчям і волоссям, добір зачіски та різних аксесуарів, які гармонують з певним т... |
|
| ВІЗАЖИСТ |
|
|
| ВІЗАЖИСТКА |
|
|
| ВІЗАНТИЗМ |
|
|
| ВІЗАНТИНІЗАЦІЯ |
|
|
| ВІЗАНТИНІЗМ |
|
|
| ВІЗАНТИНІСТ |
|
|
| ВІЗАНТИНІСТИКА |
|
|
| ВІЗАНТИНІСТКА |
|
|
| ВІЗАНТИНОЗНАВЕЦЬ |
|
|
| ВІЗАНТИНОЗНАВСТВО |
|
|
| ВІЗАНТИСТИКА |
|
|
| ВІЗАНТІЙСТВО |
|
|
| ВІЗАНТІЙСЬКІСТЬ |
|
|
| ВІЗАНТІЙЩИНА |
|
|
| ВІЗАНТОЛОГ |
|
|
| ВІЗАНТОЛОГИНЯ |
|
|
| ВІЗАНТОЛОГІЯ |
|
|
| ВІЗЕМА |
лінгвістика, семіотика. Мінімальна графічна одиниця, яка має смислорозрізнювальну функцію, тобто здатна розрізняти значення слів або фраз у візуальній... |
|
| ВІЗЕРУНКОВІСТЬ |
|
|
| ВІЗЕРУНОК |
|
|
| ВІЗЕРУНОЧОК |
|
|
| ВІЗЕРУНЧАСТІСТЬ |
|
|
| ВІЗЕРУНЧАТІСТЬ |
|
|
| ВІЗИР |
ВІЗИР 1 , а, ч. 1. Пристрій у фото- або кіноапараті для наведення об'єктива на предмет, який фотографують; видошукач. Здавалося, що фотоапарат приріс... |
|
| ВІЗИРКА |
ВІЗИРКА , -и, ж . ( ВІЗИРКА , -и, ж . . ) . Джерело: slovnyk.ua |
|
| ВІЗИРСТВО |
|
|
| ВІЗИРУВАЛЬНИК |
|
|
| ВІЗИРУВАННЯ |
|
|
| ВІЗИТ |
ВІЗИТ , у, ч. 1. Відвідини кого-небудь, переважно офіційні. - Поїдь завтра з візитом в Миронівку до директора (Н.-Лев., III, 1956, 215); - Я можу проб... |
|
| ВІЗИТАТОРКА |
|
|
| ВІЗИТАТУРА |
|
|
| ВІЗИТАЦІЯ |
|
|
| ВІЗИТЕР |
|
|
| ВІЗИТЕРКА |
|
|
| ВІЗИТИРКА |
|
|
| ВІЗИТІВКА |
|
|
| ВІЗИТКА |
|
|
| ВІЗИТНИЦЯ |
|
|
| ВІЗИТУВАННЯ |
|
|
| ВІЗІОНЕР |
|
|
| ВІЗІОНЕРКА |
|
|
| ВІЗІОНЕРСТВО |
|
|
| ВІЗІОПОЕЗІЯ |
|
|
| ВІЗІЯ |
ВІЗІЯ , ї, ж., рідко. Та невже ж ви вірите у візії? (Кулик, Записки консула, 1958, 221); В уяві Мотрі вирисовується візія червоних хмарок... (Вільде,... |
|
| ВІЗНИК |
ВІЗНИК , а, ч. 1. Людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман. Він [жандарм] казав візникові стати супроти війтової хати (Фр., II... |
|
| ВІЗНИКУВАННЯ |
|
|
| ВІЗНИЦТВО |
|
|