Словник

Слово Тлумачення
ВИСОКОПОВАЖНІСТЬ
ВИСОКОПОВЕРХІВКА
ВИСОКОПОЛІМЕР
ВИСОКОПОСАДОВЕЦЬ
ВИСОКОПОСАДОВИЦЯ
ВИСОКОПОСТАВЛЕНІСТЬ
ВИСОКОПОТУЖНІСТЬ
ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВО
ВИСОКОПРЕСТИЖНІСТЬ
ВИСОКОПРИБУТКОВІСТЬ
ВИСОКОПРОДУКТИВНІСТЬ
ВИСОКОПРОФЕСІЙНІСТЬ
ВИСОКОПРОХІДНІСТЬ
ВИСОКОРЕНТАБЕЛЬНІСТЬ
ВИСОКОРОДНІСТЬ
ВИСОКОРОЗВИНЕНІСТЬ
ВИСОКОРОЗВИНУТІСТЬ
ВИСОКОРОЗУМНІСТЬ
ВИСОКОРОСЛІСТЬ
ВИСОКОСНІСТЬ
ВИСОКОСОРТНІСТЬ
ВИСОКОСТІЙКІСТЬ
ВИСОКОСТОВБУРНІСТЬ
ВИСОКОТЕПЛОТНІСТЬ
ВИСОКОТЕРМОСТІЙКІСТЬ
ВИСОКОТЕХНІЧНІСТЬ
ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНІСТЬ
ВИСОКОТОВАРНІСТЬ
ВИСОКОТОКСИЧНІСТЬ
ВИСОКОТОЧНІСТЬ
ВИСОКОТРАВ'Я
ВИСОКОХУДОЖНІСТЬ
ВИСОКОЧАСТОТНІСТЬ
ВИСОКОЧОЛІСТЬ
ВИСОКОЧУТЛИВІСТЬ
ВИСОКОШВИДКІСНІСТЬ
ВИСОКОЯКІСНІСТЬ
ВИСОЛЕННЯ
ВИСОЛОДЖЕННЯ
ВИСОЛОДЖУВАННЯ
ВИСОЛЮВАННЯ
ВИСОТА ВИСОТА , и, ж. 1. Відстань від основи предмета до найдальшої точки його вгорі по вертикальній лінії. Там [на палаці] .., на страшенній висоті, стояло...
ВИСОТКА
ВИСОТНИК ВИСОТНИК , а, ч. 1. Той, хто працює на великій висоті, будує висотні споруди. У вільні свої хвилини Василь став допомагати висотникам-баштокладам коло...
ВИСОТНИЦЯ
ВИСОТНІСТЬ
ВИСОТОМІР
ВИСОТУВАННЯ
ВИСОЧИНА
ВИСОЧІННЯ