Словник

Слово Тлумачення
ДИБАЗОЛ
ДИБАННЯ
ДИБЕНЗОФУРАН
ДИБКА ДИБКА , и, ж. ( Перенаправлено з « диба1 - » Середньовічне знаряддя катувань, на якому розтягували тіло звинувачуваного. Женуть [можновладці] військо...
ДИБУТИЛФТАЛАТ
ДИВАК ДИВАК , а, ч. Той, хто своєю поведінкою і вчинками викликає здивування. І тепер є такі поодинокі диваки серед людей, які вміють володіти пером і уявля...
ДИВАКУВАННЯ
ДИВАКУВАТІСТЬ
ДИВАКЦИНА
ДИВАН ДИВАН , а, ч. Рід великих м'яких меблів для сидіння і лежання. Вони сиділи на м'якому дивані коло невеличкого столика (Мирний, III, 1954, 274); Ігнать...
ДИВАНЧИК
ДИВАЦТВО
ДИВАЧКА
ДИВДЕРЕВО
ДИВЕРГЕНТНІСТЬ
ДИВЕРГЕНЦІЯ
ДИВЕРСАНТ
ДИВЕРСАНТКА
ДИВЕРСИФІКАЦІЯ
ДИВЕРСИФІКОВАНІСТЬ
ДИВЕРСИФІКУВАННЯ
ДИВЕРСІЯ
ДИВЕРТИКУЛ
ДИВЕРТИКУЛІТ
ДИВЕРТИКУЛЬОЗ
ДИВЕРТИСМЕНТ
ДИВИНА ДИВИНА 1 , и, ж., розм. (...) . [Карпо:] Одне скажу. Дивина у світі коїться, ще й яка дивина! (Кроп., II, 1958, 120); У наші часи не дивина, що сільсь...
ДИВИНКА ДИВИНКА - Етимологія: від прикметника дивний Щось незвичайне, дивне, несподіване, що викликає подив або цікавість. Ця рідкісна рослина була справжньою...
ДИВІДЕНД
ДИВІЗІЙНИК
ДИВІЗІЙНИЦЯ
ДИВІЗІЙНИЧКА
ДИВІЗІОН
ДИВІЗІЯ
ДИВІЗОР
ДИВІНІЛ
ДИВНИЧКА
ДИВНІСТЬ
ДИВО ДИВО , а, с. Те, що викликає подив, здивування; чудо. Чого тепер не роблять люди! Без коней їздять, - ще колись І не такеє диво буде (Гл., Вибр., 1957...
ДИВОВИЖА
ДИВОВИЖНІСТЬ
ДИВОВИСЬКО
ДИВОВИЩЕ
ДИВОГЛЯДНІСТЬ
ДИВОГРАЙ
ДИВОЗБРОЯ
ДИВОСВІТ
ДИВОСИЛ
ДИВОЦВІТ
ДИВУВАННЯ