| ДУМАЛЬНИЦЯ |
|
|
| ДУМАННЯ |
|
|
| ДУМБАС |
|
|
| ДУМЕЦЬ |
|
|
| ДУМКА |
ДУМКА , и, ж. 1. Те, що з'явилося в результаті міркування, продукт мислення. І свої думки, і його солодкі слова склались в її серці, як сплетені квітк... |
|
| ДУМКОЗЛОЧИН |
|
|
| ДУМЛИВІСТЬ |
|
|
| ДУМНІСТЬ |
|
|
| ДУМОНЬКА |
ДУМОНЬКА , и, ж. (...) 1. Минулись дні ті вже, і сплять Веселі молодості мрії, Натомість серденько гнітять Щоденно думоньки смутнії (Манж., Тв., 1955,... |
|
| ДУМОЧКА |
|
|
| ДУМПЕР |
ДУМПЕР , -а, ч . Самоскидна машина, якою перевозять на невелику віддаль сипкі матеріали (до 1–2 км); при роботі на коротких відстанях думпер має більш... |
|
| ДУМПКАР |
|
|
| ДУМСКРОЛІНГ |
|
|
| ДУНАЙКА |
|
|
| ДУНДУК |
|
|
| ДУНСТ |
|
|
| ДУОДЕНІТ |
|
|
| ДУОДЕЦИЛЬЙОН |
|
|
| ДУОДЕЦИМА |
|
|
| ДУОДРАМА |
|
|
| ДУОПЛАЗМАТРОН |
|
|
| ДУОПОЛІЯ |
|
|
| ДУОПСОНІЯ |
|
|
| ДУПА |
ДУПА , -и, ж ., вульг. ( СРАКА , -и, ж ., вульг. Сідниці. ) або жопа . Джерело: slovnyk.ua |
|
| ДУПЕЛЬ |
|
|
| ДУПЕЛЬЦЕ |
|
|
| ДУПКА |
|
|
| ДУПЛЕКС |
|
|
| ДУПЛЕКСЕР |
|
|
| ДУПЛЕКСИВ |
|
|
| ДУПЛЕКСУВАННЯ |
|
|
| ДУПЛЕТ |
ДУПЛЕТ , а, ч. 1. У більярдній грі - удар, при якому куля, зачеплена іншою, ударяється спочатку об борт, а потім попадає в лузу. У кожного з партнерів... |
|
| ДУПЛЕТИСТ |
|
|
| ДУПЛИСТІСТЬ |
|
|
| ДУПЛІКАЦІЯ |
|
|
| ДУПЛО |
ДУПЛО , а, с. 1. Порожнина в стовбурі дерева, утворена внаслідок вигнивання деревини (найчастіше як місце проживання птахів, звірів, комах і т. ін.).... |
|
| ДУПЛЯВИНА |
|
|
| ДУПЛЯНКА |
|
|
| ДУПЦЯ |
ДУПЦЯ - Етимологія: зменшувально-пестливе від дупа (праслов'янське *dupa) розмовне, зменшувально-пестливе. Зменшувально-пестливе або розмовне позначен... |
|
| ДУР |
ДУР , у, ч., розм. 1. Безглузді примхи, капризи. Збирався з Борисенком іти у ліс.. Сестра як дурна розревлась та й не пустила, як жінка. От дур жіночи... |
|
| ДУРАК |
ДУРАК , а, ч., розм. ( ДУРЕНЬ , рня, ч. 1. розм. Розумове обмежена, тупа людина. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти (Укр.. присл.., 1955, 248);... |
|
| ДУРБЕЛИК |
|
|
| ДУРБЕЦАЛКА |
|
|
| ДУРБЕЦАЛО |
|
|
| ДУРБИЛО |
|
|
| ДУРДОМ |
|
|
| ДУРЕНЬ |
ДУРЕНЬ , рня, ч. 1. розм. Розумове обмежена, тупа людина. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти (Укр.. присл.., 1955, 248); Осел прислів'я нагадав... |
|
| ДУРЕПА |
ДУРЕПА , и, ж., зневажл. Розумове обмежена, тупа жінка. На його нещастя, баба виявилась цілковитою дурепою (Ю. Янов., І, 1958, 538); Варвара усміхнула... |
|
| ДУРЕПИСЬКО |
|
|
| ДУРЕПКА |
|
|