| ДЮДІК |
сленг, розмовне. Щось незначне, неважливе; дрібниця, дріб'язок. Забудь про цей дюдік , давай займемося чимось серйозним. Він хвилювався через кожен дю... |
|
| ДЮДЯ |
ДЮДЯ , і, ж., дит. Холод; холодно. Джерело: slovnyk.ua |
|
| ДЮЖИНА |
|
|
| ДЮЗА |
ДЮЗА - Наконечник для розпилювання направленого струменя рідини або витікання газу; сопло. Крізь спеціальний отвір у кілі моторного човна всмоктується... |
|
| ДЮЙМ |
|
|
| ДЮЙМІВКА |
|
|
| ДЮЙМОВОЧКА |
|
|
| ДЮК |
ДЮК , а, ч., заст. Герцог. Степи, шляхи, Мов сарана, вкрили Барони, герцоги і дюки (Шевч., І, 1951, 268). |
|
| ДЮКЕР |
ДЮКЕР , а, ч., спец. Напірний водовід або газовід, що прокладається під руслом річки, по схилах та дну яру, під залізницею чи дорогою. Якщо необхідно... |
|
| ДЮНА |
ДЮНА ( ДЮНИ , дюн, мн. (одн. дюна , и, ж.). Піщані горби та пасма, які наносяться і пересуваються вітром. Вітер постійно переносить пісок на великі ві... |
|
| ДЮРАЛЬ |
|
|
| ДЮРАЛЮМІН |
|
|
| ДЮРАЛЮМІНІЙ |
|
|
| ДЮРОМЕТР |
|
|
| ДЮШЕС |
ДЮШЕС , у, ч. Назва групи десертних сортів груш з великими соковитими плодами. Зимовий або пізній дюшес. |
|
| ДЯГЕЛЬ |
ДЯГЕЛЬ , ю, ч. (Аrchangelica oficinalis). Трав'яниста медоносна рослина родини зонтичних з дрібними зеленувато-білими квітками, зібраними в зонтики; в... |
|
| ДЯДЕЧКО |
|
|
| ДЯДИНА |
ДЯДИНА , и, ж. Жінка дядька (у 1 знач.). Пішла Катря в село до дядька та дядини, та недовго була в родичів (Мирний, IV, 1955, 295); Ми підемо до дядин... |
|
| ДЯДИНКА |
|
|
| ДЯДЬКО |
ДЯДЬКО , а, ч. 1. Брат батька або матері; чоловік тітки. - З усього роду зосталася я та рідний брат батьків - мій дядько (Мирний, І, 1954, 71); Ігор ч... |
|
| ДЯДЬО |
ДЯДЯ , і, рідше ДЯДЬО , я, ч., розм. ( ДЯДЬКО , а, ч. 1. Брат батька або матері; чоловік тітки. - З усього роду зосталася я та рідний брат батьків - м... |
|
| ДЯДЯ |
ДЯДЯ , і, рідше ДЯДЬО , я, ч., розм. ( ДЯДЬКО , а, ч. 1. Брат батька або матері; чоловік тітки. - З усього роду зосталася я та рідний брат батьків - м... |
|
| ДЯК |
ДЯК , а, ч. 1. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломщик. Прийшов священик з дяком і почав правити вечерню... |
|
| ДЯКА |
ДЯКА , и, ж. Почуття вдячності за зроблене добро, виявлену увагу; вираження такого почуття; подяка. Який Яків, стільки й дяки! (Укр.. присл... 1955, 2... |
|
| ДЯКІВСТВО |
|
|
| ДЯКОНИХА |
|
|
| ДЯКОНУВАННЯ |
|
|
| ДЯКУВАЛЬНИК |
|
|
| ДЯКУВАННЯ |
|
|
| ДЯПЧИК |
|
|
| ДЯТЕЛ |
ДЯТЕЛ , тла, ч. Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева. Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з... |
|
| ДЯТЛЕНЯ |
|
|
| ДЯТЛЕНЯТКО |
|
|
| ДЯТЛИК |
ДЯТЛИК - Зменшувально-пестлива форма до дя́тел. – Дятлику! А де ти є? Дятел враз себе являє, стовбур дуба оббiгає, в Шашiль дзьобом стук та стук. (П.... |
|
| ДЯТЛИНА |
|
|
| ДЯТЛОВИНА |
|
|
| ДЯЧЕНКО |
|
|
| ДЯЧИХА |
ДЯЧИХА , и, ж., розм. Жінка дяка (у 1 знач.). [Терпилиха:] Якби вийшла [Наталка] за дяка, - мала б вічний хліб; була б перше дячихою, а послі [потім]... |
|
| ДЯЧОК |
ДЯЧОК , чка, ч., розм. ( ДЯК , а, ч. 1. Служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломщик. Прийшов священик з дяко... |
|