| КОРТИК |
КОРТИК , а, ч. Вид холодної колючої зброї у формі вузького, короткого кинджала, яку носять офіцери військово-морського та військово-повітряного флоту.... |
|
| КОРТИКОСТЕРОЇД |
|
|
| КОРТИКОТРОПНІСТЬ |
|
|
| КОРТЯЧКА |
|
|
| КОРУМПАНТ |
|
|
| КОРУМПОВАНІСТЬ |
|
|
| КОРУМПУВАННЯ |
|
|
| КОРУНА |
КОРУНА , и, ж., діал. Корона. Там [у палаці] надінеш ти коруну Із каменів самоцвітних (Щог., Поезії, 1958, 96). Джерело: slovnyk.ua |
|
| КОРУНД |
КОРУНД , у, ч. Дуже твердий мінерал, що являє собою кристалічний глинозем; різновидами його є рубін, топаз, сапфір. Корунд - кристалічний окис алюміні... |
|
| КОРУПЦІЙНІСТЬ |
|
|
| КОРУПЦІОГЕННІСТЬ |
|
|
| КОРУПЦІОНЕР |
|
|
| КОРУПЦІОНЕРКА |
|
|
| КОРУПЦІЯ |
|
|
| КОРУЧКА |
КОРУЧКА - Рід багаторічних рослин родини зозулинцевих. Коручки – це трав'янисті рослини, що мають декілька прямих стебел, укритих численними дрібними... |
|
| КОРФБОЛ |
|
|
| КОРЧ |
КОРЧ 1 , а, ч. 1. Пень, викорчуваний з корінням. Наносив [Павло] повну діжку води, врубав дров з старого дубового корча (Кучер, Трудна любов, 1960, 77... |
|
| КОРЧАГА |
|
|
| КОРЧАЖКА |
|
|
| КОРЧАК |
КОРЧАК - Етимологія: Від слова «корчак» (невисока людина, тип посудини або птах). Українське або польське прізвище, що походить від слова «корчак» . М... |
|
| КОРЧЕМНИК |
|
|
| КОРЧЕННЯ |
|
|
| КОРЧИК |
КОРЧИК , а, ч. ( Перенаправлено з « корч1 - » Пень, викорчуваний, вивернутий з корінням. Сухорлявий, низенький, немов вирваний з землі корч, він стояв... |
|
| КОРЧІВКА |
|
|
| КОРЧМА |
КОРЧМА , корчми, ж. У дореволюційній Україні - шинок, заїзд, де продавались спиртні напої. На верстовім шляху в полі Корчма під вербою Стоїть собі в х... |
|
| КОРЧМАР |
КОРЧМАР , я, ч., заст. Господар корчми; шинкар. Старий, аж трухлявий, корчмар.. налив Миколі півкварти горілки (Н.-Лев., II, 1956, 259); Ні корчми, ні... |
|
| КОРЧМАРИХА |
|
|
| КОРЧМАРІВНА |
|
|
| КОРЧМАРКА |
|
|
| КОРЧМАРСТВО |
|
|
| КОРЧУВАЛЬНИК |
|
|
| КОРЧУВАННЯ |
|
|
| КОРШАК |
|
|
| КОРЮКА |
КОРЮКА - діалектне. Груба, викривлена палиця або дрючок. Дід спирався на свою стару корюку , повільно йдучи стежкою. З річки витягли велику корюку , щ... |
|
| КОРЮШКА |
|
|
| КОРЯК |
|
|
| КОРЯЧКУВАТІСТЬ |
|
|
| КОРЯЧОК |
|
|
| КОСА |
КОСА 1 , и, ж. 1. Заплетене волосся. Якраз під старою вишнею.. стояла дівчина, хороша, як зоря ясна; руса коса нижче пояса (Вовчок, І, 1955, 38); Очі... |
|
| КОСАР |
КОСАР , я, ч. 1. Той, хто косить траву, збіжжя тощо. Гей, нуте, косарі! Хоч не рано почали, та багацько утяли (Номис, 1864, № 9999); У косовицю став [... |
|
| КОСАРИК |
КОСАРИК , а, ч. 1. Зменш.- ( КОСАР , я, ч. 1. Той, хто косить траву, збіжжя тощо. Гей, нуте, косарі! Хоч не рано почали, та багацько утяли (Номис, 186... |
|
| КОСАРКА |
|
|
| КОСАТКА |
|
|
| КОСЕКАНС |
|
|
| КОСИНА |
КОСИНА , и, ж. ( КРИВИНА , и, ж. 1. Властивість за знач. кривий 1, 4. Кривина доріжок [у парку] повинна бути красива, відповідати певній художній зако... |
|
| КОСИНЕЦЬ |
|
|
| КОСИНКА |
|
|
| КОСИНОЧКА |
|
|
| КОСИНУС |
КОСИНУС , а, ч., мат. Одна з тригонометричних функцій - синус доповняльного кута. Освітленість поверхні пропорціональна косинусові кута падіння промен... |
|
| КОСИНУСОЇДА |
|
|