Словник

Слово Тлумачення
КОЧЕРЕЖКА
КОЧЕРЕЖНИК
КОЧЕРЖИЛНО
КОЧЕТ КОЧЕТ , а, ч. Пристосування на човні для прикріплення весла; гніздо для весла. Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді. Бабайки тихо ворушилис...
КОЧІВ'Я
КОЧІВЛЯ
КОЧІВНИК
КОЧІВНИЦТВО
КОЧІВНИЦЯ
КОЧОВИК КОЧОВИКИ , ів, мн. ( одн. кочовик , а, ч.; кочовичка , и, ж. ) , 1. Народ, плем'я, що кочує. В кінці XIII ст. великої могутності досяг князь Ногай, як...
КОЧОВИЩЕ
КОЧУБЕЇВЩИНА
КОЧУБЕЙ
КОЧУБЕЙСТВО
КОЧУБЕЙЩИНА
КОЧУВАННЯ
КОШАК КОШАК - Етимологія: Від кошак (діал. кіт). Українське прізвище, що походить від діалектного слова «кошак» (кіт). Ймовірно, виникло як прізвисько для л...
КОШАРА КОШАРА , и, ж. 1. Загорода або хлів для овець, кіз; вівчарня. Було собі Ягня, потішненьке таке, В кошарі не було такого (Гл., Вибр., 1957, 157); В кош...
КОШАРИЩЕ
КОШАЧКА
КОШЕЛИК
КОШЕЛИНА
КОШЕНИЦЯ
КОШЕНІЛЬ
КОШЕНЯ
КОШЕНЯТКО
КОШЕНЯТОЧКО
КОШЕРНІСТЬ
КОШИК КОШИК , а, ч. 1. Виріб, різний за формою та розміром, виплетений з лози, стебел рогозу, дранки тощо, який використовують у побуті для зберігання або п...
КОШИКАР КОШИКАР , я, ч. Майстер, що плете кошики. Тепер від першого Данькового враження про кошикаря не зосталося й сліду (Гончар, Таврія.., 1957, 79). Джерел...
КОШИКАРКА
КОШИКАРСТВО
КОШИКІВКА
КОШИКОЦВІТІ
КОШИЧОК
КОШІВКА
КОШІЛЬ КОШІЛЬ , кошеля, ч. 1. (...) 1. Вкладається [дядько Лев] проти вогню на траві, поклавши кошеля під голову (Л. Укр., III, 1952, 210); Він вихапував риб...
КОШЛАННЯ
КОШЛАТІСТЬ
КОШМА КОШМА , и, ж. ( ПОВСТЬ , і, ж. Вигот. із вовни способом валяння цупкий матеріал, який використовується для оббивання дверей, вироблення теплого взуття...
КОШМАР КОШМАР , у, ч. 1. Важке, страшне, гнітюче видіння. Кошмар скажений У гарячковім сні, мабуть, Не давить так, як тут у мене (Фр., XIII, 1954, 410); Інод...
КОШМАРЕННЯ
КОШОВИЙ
КОШТ КОШТ див. кошти .
КОШТОВНІСТЬ
КОШТОДАВИЦЯ
КОШТОРИС
КОЩАВІСТЬ
КОЩІЙ
КОЯДРО КОЯДРО - Етимологія: від префікса ко- та іменника ядро математика, теорія категорій. У теорії категорій — об'єкт, що є двоїстим до ядра морфізму, тобт...