Словник

Слово Тлумачення
КАНДИДАТУВАННЯ
КАНДИДАТУРА
КАНДИДОЗ КАНДИДОЗ - кандидаміко́з. Кандидоз кишківника є одним з різновидів важкого дисбактеріозу. (з наукової літератури) Для профілактики кандидозу пацієнту...
КАНДИДУВАННЯ
КАНДИЛЬ
КАНДМІНІМУМ
КАНЕЛЮРА КАНЕЛЮРА , и, ж., архт. Вертикальний жолобок на колоні або пілястрі. Пілястри з канелюрами. Джерело: slovnyk.ua
КАНИТЕЛЬ
КАНІБАЛ КАНІБАЛ , а, ч., книжн. 1. Людожер. 2. перен. Люта, безглуздо-жорстока людина. Джерело: slovnyk.ua
КАНІБАЛІЗАЦІЯ
КАНІБАЛІЗМ
КАНІБАЛКА
КАНІБАЛЬСТВО
КАНІСТЕРАПЕВТ
КАНІСТЕРАПЕВТКА
КАНІСТЕРАПІЯ
КАНІСТРА КАНІСТРА , и, ж. Металевий або синтетичний (переважно чотирикутний) бак із герметичною кришкою для різних рідин (бензину, гасу тощо). Він з каністрою...
КАНІФОЛЬ
КАНКАН КАНКАН , а, ч. Французький естрадний танець із непристойними рухами тіла. Мені здавався часом Той її [ведмедиці] танець канканом (Л. Укр., IV, 1954, 1...
КАНКРИНІТ
КАНКРОЇД
КАННА КАННА 1 , и, ж. (Canna L. ). Багаторічна трав'яниста рослина, що має великі червоні квітки; вирощується як декоративна. Канни. Чудові рослини, придатн...
КАНОЇСТ КАНОЇСТ , а, ч. Спортсмен, який бере участь у змаганнях на каное. Двічі першими були на фініші каноїсти (Рад. Укр., 6.VI 1967, 4). Джерело: slovnyk.ua
КАНОЇСТКА
КАНОН КАНОН , у, ч. 1. церк. Правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон. [Ма...
КАНОНАДА КАНОНАДА , и, ж. Часте стріляння з багатьох гармат. Поки спинив Вернидуб канонаду, покотом лягло шість козаків (Стар., Облога.., 1961, 67); - Така пал...
КАНОНЕРКА
КАНОНИК КАНОНИК - Етимологія: від лат. canonicus – той, що належить до правила, канонічний релігія. Священнослужитель у католицькій церкві, член капітули, що...
КАНОНІЗАЦІЯ
КАНОНІК
КАНОНІР КАНОНІР , а, ч., військ., дорев. Гармаш. Професор Ф. Рубо змалював у панорамі «Оборона Севастополя» каноніра Авер'яна Лагутіна (Кучер, Дорога.., 1958,...
КАНОНІРКА
КАНОНІСТ
КАНОНІЧНІСТЬ
КАНОНОТВОРЕННЯ
КАНТ КАНТ 1 , а, ч. 1. Кольоровий шнурок або вузька смужка тканини іншого кольору, яку вшивають у борти, у шви одягу, найчастіше - форменого; облямівка. Су...
КАНТАБАС
КАНТАЛУПА
КАНТАЛУПКА
КАНТАР
КАНТАТА КАНТАТА , и, ж. 1. Великий урочистий музичний твір, що його виконують солісти та хор у супроводі оркестру. Свіжими молодими голосами полилась Ли-сенко...
КАНТИК КАНТИК , а, ч. Зменш. до кант 1 1. На ньому лише трусики, облямовані червоними та блакитними кантиками (Ткач, Арена, 1960, 173). Джерело: slovnyk.ua
КАНТИЛЕНА
КАНТИЛЕННІСТЬ
КАНТІАНЕЦЬ
КАНТІАНКА
КАНТІАНСТВО
КАНТІВКА
КАНТОН КАНТОН , у, ч. 1. Федеративна одиниця Швейцарії. Серед недоступних скель, на розграниччю [пограниччі] трьох кантонів, над озером відграється пречудово...
КАНТОПЛАСТИКА