| ХАБ |
ХАБ , -а, ч . 1. В загальному значенні - вузол якоїсь мережі. 2. На транспорті, в авіації - пересадковий, перевантажувальний вузол. 3. На автомобілях... |
|
| ХАБАЛКА |
ХАБАЛКА , -и, ж ., жарг . Пліткарка; шльондра. |
|
| ХАБАНЕРА |
|
|
| ХАБАРНИК |
|
|
| ХАБАРНИЦТВО |
|
|
| ХАБАРНИЦЯ |
|
|
| ХАБАРОДАВЕЦЬ |
|
|
| ХАБАРОДАВИЦЯ |
|
|
| ХАБАРОДАВСТВО |
|
|
| ХАБАРОЄМНІСТЬ |
|
|
| ХАБАРОМІСТКІСТЬ |
|
|
| ХАБАРООДЕРЖУВАЧ |
|
|
| ХАБАРООТРИМУВАЧ |
|
|
| ХАБАРСТВО |
ХАБАРСТВО - Одержання хабарів службовою особою. Джерело: Горох (sum.in.ua) |
|
| ХАБЕТА |
ХАБ Е ТА , -и, ж. ( Хаба - іменник, жіночий рід, істота, тільки однина ) . Джерело: slovnyk.ua |
|
| ХАБОТТЯ |
ХАБОТТЯ , я, с ., збірн., розм. Старі речі домашнього вжитку; мотлох, дрантя. Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня [непотріб]: т... |
|
| ХАВАВКАННЯ |
|
|
| ХАВАЛЬНИК |
|
|
| ХАВБЕК |
|
|
| ХАВІРА |
|
|
| ХАВКА |
ХАВКА , и, ж., діал. 1. Рот, глотка. - Се я її [Фрузю] хлюпнула, щоб їй залляти оту широку хавку,- насміхалася Ганка (Фр., І, 1955, 83); - Іди й ти з... |
|
| ХАВКАННЯ |
|
|
| ХАВЧИК |
|
|
| ХАДЖ |
ХАДЖ , -у, ч . Паломництво на прощу до мусульманської святині – Мекки і Медини, що вважається у мусульман подвигом благочестя; хадж є п'ятим «стовпом... |
|
| ХАДИС |
ХАДИС , -а, ч ., рел . Священний текст, складений і записаний учнями, послідовниками пророка Мухаммеда. // мн . У мусульманстві – розповіді і перекази... |
|
| ХАДІС |
|
|
| ХАЄР |
|
|
| ХАЗА |
ХАЗА , -и, ж ., жарг . Кубло. Джерело: slovnyk.ua |
|
| ХАЗМОГАМІЯ |
|
|
| ХАЗЯЄЧКА |
|
|
| ХАЗЯЇН |
|
|
| ХАЗЯЇНОВИТІСТЬ |
|
|
| ХАЗЯЇНУВАННЯ |
|
|
| ХАЗЯЙКА |
|
|
| ХАЗЯЙЛИВІСТЬ |
|
|
| ХАЗЯЙНОВИТІСТЬ |
|
|
| ХАЗЯЙНУВАННЯ |
|
|
| ХАЗЯЙСТВЕЧКО |
|
|
| ХАЗЯЙСТВО |
|
|
| ХАЗЯЙЧИК |
|
|
| ХАЗЯЮВАННЯ |
|
|
| ХАЙБОЛ |
|
|
| ХАЙВЕЙ |
|
|
| ХАЙКЕРКА |
|
|
| ХАЙКІНГ |
|
|
| ХАЙЛАЙТ |
|
|
| ХАЙЛАЙТЕР |
|
|
| ХАЙП |
ХАЙП , -у, ч ., розм. 1. Агресивна та нав'язлива реклама, метою якої є привертання уваги якомога більшої кількості людей. 2. Намагання виставити щось... |
|
| ХАЙПОЖЕР |
|
|
| ХАКАН |
ХАКАН , -а, ч . У стародавніх тюрків – найвищий титул ватажка племені; від середини 6-го ст. – титул голови держави в тюркських народів, а також особа... |
|